Гаррі Поттер і смертельні реліквії

знав, що вона собі уявила, як з гілочки сипляться іскри. Кинула гілочку, нахилилася до хлопця й

запитала:

— А школа справжня? Це не жарт? Петунія каже, що ти мені брешеш. Петунія каже, що не

існує ніякого Гоґвортсу. То справжня чи ні?

* Справжня для нас, — відповів Снейп. — Не для неї. І ми отримаємо листи — ти і я.

* Серйозно? — прошепотіла Лілі.

* Побачиш, — підтвердив Снейп, і навіть попри погано підстрижене волосся і

чудернацький одяг він справляв неабияке враження, недбало розвалившись перед нею і

демонструючи непохитну впевненість у долі, що їй судилася.

* І справді листи принесуть сови? — прошепотіла Лілі.

— Як правило, — відповів Снейп. — Але ти маґлівського роду, тому має прибути посланець

зі школи, щоб твоїм батькам усе пояснити.

— А хіба є якась різниця, якщо я маґлівського роду?

Снейп завагався. Гострий погляд його чорних очей ковзнув із зеленкуватого затінку по її

блідому обличчі, по темно-рудому волоссю.

* Ні, — відповів він. — Нема ніякої різниці.

* Добре, — зраділа Лілі. Було помітно, що це її турбувало.

— Ти так чудово володієш чарами, — сказав Снейп. — Я ж бачив. Я увесь час на тебе

дивився...

Він не договорив, але вона й не слухала, лежачи на зеленій траві й дивлячись на густе віття