Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— У Слизерині навчалися всі мої рідні, — відповів він.

— Овва! — здивувався Джеймс, — а я думав, що ти нормальний!

Сіріус вишкірився.

— Можливо, я поламаю цю традицію. А куди б ти пішов, якби мав таку можливість?

Джеймс підняв удаваного меча.

— "Ґрифіндор — живуть відважні учні там!" Як і мій тато. Снейп зневажливо пхикнув.

Джеймс напосівся на нього. — Тобі щось не подобається?

— Та ні, — заперечив Снейп, хоча його глузлива посмішка свідчила про інше. — Якщо вам

важливіші м’язи, ніж розум...

— А куди ж ти підеш, якщо в тебе ні того, ні того? — докинув Сіріус.

Джеймс заревів з реготу. Лілі випросталася, почервонівши, й зміряла Джеймса та Сіріуса

недобрим поглядом.

— Ходімо звідси, Северусе, пошукаємо собі інше купе.

— Ооооооо...

Джеймс і Сіріус, кривляючись, копіювали її зарозумілий тон. Джеймс спробував підставити

Снейпові ногу, коли той його минав.

— Бувай, Слинявус! — крикнув їм услід хтось із хлопців, і двері купе зачинилися...

І знову відбулася зміна декорацій...

Гаррі стояв у Снейпа за спиною, дивлячись на освітлені свічками столи гуртожитків, за

кожним — по два ряди захоплених облич. Професорка Макґонеґел викликала: