Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— То хто тепер шпигує? — крикнув він. — Що тобі треба?

Петунія втратила дар мови, стривожена тим, що її викрили. Гаррі бачив, що вона шукає

найдошкульніших слів.

— А що це ти, до речі, нап’яв? — запитала вона, показуючи на Снейпові груди. — Мамину

блузку?

Голосно тріснуло і впала гілка, що була в Петунії над головою. Лілі закричала. Гілка вдарила

Петунію по плечах, та хитнулась назад і залилася слізьми.

— Туню!

Але Петунія вже втекла. Лілі напосілася на Снейпа.

* Це ти так зробив?

* Ні, — він дивився на неї з викликом і водночас злякано.

* Це ти! — вона позадкувала від нього. — Це ти зробив! Ти зробив їй боляче!

* Ні... це не я!

Проте брехня не переконала Лілі. Востаннє обпаливши його лютим поглядом, вона побігла з

гаю за сестрою, а Снейп залишився, розгублений і жалюгідний...

І знов усе змінилося. Гаррі озирнувся. Це була платформа дев’ять і три чверті, Снейп стояв,

згорбившись, біля кощавої похмурої жінки з землистим обличчям, дуже схожої на нього. Снейп

дивився на сім’ю з чотирьох душ, що стояла поблизу. Дві дівчини про щось говорили,

відійшовши трохи від батьків. Лілі, здається, про щось благала сестру.

Гаррі підступив ближче, щоб послухати.