Гаррі Поттер і смертельні реліквії

щоб він тебе прийняв.

Петунія стала яскраво-червона.

* Благала? Я не благала!

* Я бачила його відповідь. Дуже чемну.

* Ти не мала права читати... — прошепотіла Петунія. — То особистий лист... як ти могла?..

Лілі видала себе, мимохіть зиркнувши туди, де стояв Снейп. Петунія охнула.

— Його знайшов цей хлопець! Ти з цим хлопцем нишпорила в моїй кімнаті!

* Ні... ми не нишпорили... — почала боронитися Лілі. — Северус побачив конверт і не

повірив, що маґелка може спілкуватися з Гоґвортсом, от і все! Він каже, що на пошті, мабуть,

працюють замасковані чаклуни, які займаються...

* Мабуть, ті чаклуни скрізь пхають свого носа! — вигукнула Петунія, збліднувши. —

Почвара! — ще раз обізвала вона сестру й кинулася до батьків...

І знову картинка змінилася. Снейп квапливо йшов коридором "Гоґвортського експреса", що

вистукував колесами повз села й поля. Снейп уже перевдягся у шкільну мантію, скориставшись,

мабуть, найпершою ж нагодою позбутися свого жахливого маґлівського одягу. Нарешті він

зупинився біля купе, в якому їхало кілька галасливих хлопців. У кутку біля вікна сиділа,

зіщулившись, Лілі і притискала обличчя до шибки.

Снейп відчинив двері купе й сів навпроти Лілі. Вона глянула на нього й знову відвернулась

до вікна. Була заплакана.

* Не хочу з тобою говорити, — сказала вона здавленим голосом.