Гаррі Поттер і смертельні реліквії

один по одному. Я не хочу, щоб так сталося. Кожна пролита краплина чаклунської крові — це

велика й намарна втрата.

* Лорд Волдеморт милосердний. Я наказую своїм воїнам відступити, негайно.

* Ви маєте годину часу. Гідно поховайте полеглих. Надайте допомогу пораненим.

* А зараз, Гаррі Поттер, я звертаюся до тебе. Ти прирік своїх друзів на смерть замість

того, щоб вийти на двобій зі мною. Я чекатиму тебе одну годину в Забороненому лісі. Якщо за

цю годину ти не прийдеш до мене, не здашся, битва поновиться. Але тоді участь у ній візьму я.

Я знайду тебе, Гаррі Поттер, і покараю кожнісінького чоловіка, жінку й дитину, що намагалися

сховати тебе від мене. Одна година!

Рон з Герміоною щосили захитали головами, дивлячись на Гаррі.

— Не слухай його, — сказав Рон.

— Усе буде добре, — гаряче запевнила Герміона. — Давай... повертаймося в замок, бо якщо

він пішов у ліс, нам треба обміркувати новий план...

Вона глянула на мертвого Снейпа й поспішила до входу в тунель. Рон подався за нею. Гаррі

взяв плащ-невидимку і подивився на Снейпа. Він відчував глибоке потрясіння від того, як і

заради чого було вбито Снейпа...

Вони поповзли тунелем назад, ніхто нічого не казав, і Гаррі було цікаво, чи Волдемортові

слова ще й досі бринять у Рона й Герміони у вухах так, як бринять у нього.

"Ти прирік своїх друзів на смерть замість того, щоб вийти на двобій зі мною. Я чекатиму

тебе одну годину в Забороненому лісі... одна година..."