Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Він відвернувся, і обличчя його не виражало ні суму, ні каяття. Настав час покинути цю

халупу й очолити битву, маючи чарівну паличку, що тепер виконає будь-яке його бажання. Він

спрямував її на променисту клітку зі змією, і та злетіла вгору, вивільнивши Снейпа, що

повалився боком додолу, а з ран на шиї бухнула кров. Волдеморт вискочив з кімнати, навіть не

озирнувшись, і величезна змія полинула за ним у своїй захисній кулі.

Знову повернувшись у тунель і у власну свідомість, Гаррі розплющив очі. Він до крові

покусав кулаки, стримуючи крик. Крізь крихітну щілину між ящиком і стіною видно було, як

здригається на підлозі нога в чорному чоботі.

— Гаррі! — прошепотіла за спиною Герміона, але він уже націлився чарівною паличкою

на ящик, що загороджував вихід. Змусив його на дюйм піднятися й безшумно відсунув убік.

Якомога тихіше прослизнув у кімнату.

Не знав, навіщо це робить, навіщо підходить до помираючого. Не знав, що відчуває,

бачачи біле Снейпове обличчя й пальці, якими той намагався затулити криваву рану на шиї.

Гаррі скинув плащ-невидимку й поглянув на чоловіка, котрого так ненавидів. Снейп

розширеними чорними очима побачив Гаррі і спробував заговорити. Гаррі нахилився до нього, а

Снейп схопив його за мантію і підтяг нижче до себе.

Зі Снейпового горла долинуло жахливе хрипке булькання.

— Візьми... оце... візьми... оце...

Зі Снейпа лилася не тільки кров. З рота, вух і очей линуло щось сріблясто-голубе, не схоже

ні на газ, ні на рідину, і Гаррі знав, що це було, але не знав, що з ним зробити...