Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Герміона кинула в його тремтячі руки колбу, вичаклувану прямо з повітря. Чарівною

паличкою Гаррі почав заштовхувати туди сріблясту речовину. Коли колба була вже повна по

самісінькі вінця, а зі Снейпа, здається, витекла вся кров, його рука, що вчепилася в мантію

Гаррі, розм’якла.

— Глянь... на... мене... — прошепотів він.

Зелені очі зустрілися з чорними, але за секунду в глибині цих чорних колодязів щось

зникло, вони стали застиглі, порожні й сліпі. Рука, що тримала Гаррі, впала на підлогу, і Снейп

більше не ворухнувся.

— РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ —

Принцова оповідь

Гаррі стояв навколішки біля Снейпа, просто дивився на нього і все — аж тут високий,

холодний голос пролунав так близько, що Гаррі з колбою в руках підхопився, подумавши, що в

кімнату повернувся Волдеморт.

Волдемортів голос відлунював од стін і підлоги, і Гаррі зрозумів, що той промовляє до

Гоґвортсу та околиць, щоб мешканці Гоґсміда й усі, хто ще б’ється в замку, почули його так

чітко, ніби він стояв у них за спиною, дихав їм у потилицю, готовий завдати смертельного

удару.

* Ви билися, — сказав високий холодний голос, — героїчно. Лорд Волдеморт високо

цінує відвагу.

* Але ви зазнали тяжких утрат. Якщо ви продовжите чинити мені опір, то всі загинете,