Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Напад люті немовби штирем проткнув голову Гаррі. Він запхав собі кулака в рот, щоб не

закричати від болю. Заплющив очі і раптом став Волдемортом, що зазирав у бліде Снейпове

обличчя.

* Моя тисова паличка виконувала всі мої прохання, Северусе, крім наказу вбити Гаррі

Поттера. Двічі вона цього не зробила. Олівандер під тортурами зізнався про серцевини-

близнюки й порадив скористатися іншою чарівною паличкою. Я так і зробив, але Луціусова

чарівна паличка розлетілася на шматочки, зіткнувшись з Поттеровою.

* Я... я не маю пояснення, володарю.

Снейп не дивився на Волдеморта. Його темні очі були прикуті до змії, що звивалася в

захисній кулі.

— Я шукав третю чарівну паличку, Северусе. Бузинову паличку, паличку Долі, жезл

Смерті. Забрав її в попереднього власника. Забрав з могили Албуса Дамблдора.

Тепер Снейп глянув на Волдеморта, і Снейпове обличчя нагадувало посмертну маску.

Було воно мармурово-біле й таке застигле, що коли він знову заговорив, не вірилося, що за цими

порожніми очима є хтось живий.

* Володарю... дозвольте мені знайти хлопця...

* Цілу довгу ніч, коли до перемоги вже рукою подати, я просидів тут, — сказав

Волдеморт ненабагато голосніше за шепіт, — і міркував, міркував, чому бузинова паличка

відмовляється бути такою, якою мала б бути, відмовляється діяти так, як мала б діяти, за

легендою, в руках законного власника... і мені здається, що я знайшов відповідь.