Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Візлі не хотіла, щоб у цю мить бачили її лице. Він обернувся до Джіні, і та відразу задовольнила

його невисловлене благання отримати хоч якусь інформацію.

— Рон і Тонкс мали повертатися перші, але спізнилися до свого летиключа, і він прилетів

без них, — показала вона на іржаву бляшанку з-під олії, що лежала на землі неподалік. —

А цей, — тицьнула вона пальцем у старовинні парусинові туфлі, — мав повернутися з татом і

Фредом, вони мали прилетіти другі. Ви з Геґрідом мали бути треті, а Джордж і Люпин, якщо

встигнуть, — зиркнула вона на годинник, — прибудуть з хвилини на хвилину.

Знову з’явилася місіс Візлі з пляшкою бренді і вручила її Геґрідові. Той розкрутив

кришечку й видудлив бренді одним духом.

— Мамо! — крикнула Джіні, показуючи на місце за кілька кроків.

Темряву осяяло синє світло, що дедалі яскравішало, а тоді з’явилися Люпин і Джордж.

Якийсь час вони ще крутилися, а тоді попадали. Гаррі миттю збагнув — сталося щось погане.

Люпин підтримував непритомного закривавленого Джорджа.

Гаррі підбіг до них і підхопив Джорджа попід ноги. Удвох з Люпином вони понесли

Джорджа в будинок, через кухню занесли до вітальні й поклали на диванчик. Коли лампа

освітила Джорджеву голову, Джіні зойкнула, а Гаррі відчув, як у грудях щось обірвалося: у

Джорджа не було одного вуха. Голову й шию збоку заливала яскрава червона кров.

Не встигла місіс Візлі нахилитися над сином, як Люпин уже схопив Гаррі за руку й доволі

безцеремонно поволік назад у кухню, де Геґрід усе ще намагався протиснути в двері своє

масивне тіло.