Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Люпинові в груди.

— Які останні слова сказав нам Албус Дамблдор?

— "Гаррі — наша найбільша надія. Довіртеся йому", — спокійно відповів Люпин.

Кінґслі націлив паличку на Гаррі, однак Люпин сказав:

* Це він, я вже перевірив!

* Добре, добре! — буркнув Кінґслі, ховаючи чарівну паличку під плащ. —Але хтось же

нас зрадив! Вони знали, що це буде сьогодні!

* Схоже, що так, — погодився Люпин, — але вони, здається, не чекали, що Поттерів буде

семеро.

* Невелика радість! — сердито зауважив Кінґслі. — Хто ще повернувся?

— Тільки Гаррі, Геґрід та ми з Джорджем. Герміона затулила руками рота, щоб ніхто не

чув, як вона застогнала.

* Що було з тобою? — запитав у Кінґслі Люпин.

* П’ятеро гналися, двох поранив, одного, можливо, вбив, — скоромовкою протарабанив

Кінґслі, — і ще ми бачили Відомо-Кого, він долучився до погоні напівдорозі, але досить швидко

зник. Ремусе, він уміє...

* Літати, — договорив за нього Гаррі. — Я теж його бачив, він гнався за нами з Геґрідом.

* Тепер ясно, чому він зник... погнався за тобою! — вигукнув Кінґслі. — А я не зрозумів,

чого це він пропав. А що його змусило обрати іншу жертву?

* Гаррі занадто чемно повівся зі Стеном Шанпайком, — пояснив Люпин.