Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Йой! — обурився Геґрід. —Ану пусти! Відпусти Гаррі! Люпин його проігнорував.

* Яке створіння сиділо в кутку, коли Гаррі Поттер уперше зайшов у мій кабінет у

Гоґвортсі? — запитав він, легенько струснувши Гаррі. — Відповідай!

* Е-е... здається, ґринділ в акваріумі?

Люпин відпустив Гаррі й притулився спиною до серванта.

* Шо то всьо має значити?! — заревів Геґрід.

* Вибач, Гаррі, але я мусив перевірити, — стисло пояснив Люпин. — Нас зрадили.

Волдеморт знав, що тебе забиратимуть сьогодні, а сказати йому про це могли тільки ті, хто

безпосередньо розробляв план. Ти міг виявитися самозванцем.

— А чо ти тоді й мене не перевіриш? — засопів Геґрід, що й досі не міг протиснутися в

двері.

* Ти напіввелетень, — пояснив Люпин, дивлячись на Геґріда. — Багатозільна настійка

діє тільки на людей.

* Жоден член Ордену не сказав би Волдемортові, що ми вирушаємо сьогодні, —

заперечив Гаррі, бо ця думка була жахлива, він не вірив, що хтось на таке здатний. —

Волдеморт аж наприкінці мене наздогнав, спочатку він не знав, котрий справжній я. Якби він

був посвячений у наш план, то з самого початку знав би, що я буду з Геґрідом.

— Волдеморт тебе наздогнав? — різко перепитав Люпин. — І що сталося? Як ти

врятувався?

Гаррі стисло розповів, як смертежери, що за ним гналися, якимось чином розпізнали в