Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Щупальців, які радісно вчепилися в найближчого до них смертежера й почали його обмотувати.

Гаррі, Рон і Герміона збігли з мармурових сходів. Ліворуч од них задзвеніло скло, і зі

слизеринського пісочного годинника, що фіксував набрані гуртожитком очки, сипонули

смарагди — люди, що бігали у вестибюлі, заковзалися й заспотикалися. Щойно друзі ступили у

вестибюль, як з балкона в них над головами впали два тіла, і сіра тінь, яку Гаррі спершу

сприйняв за тварину, кинулася туди на чотирьох лапах і вп’ялася зубами в одне з них.

* НЕ СМІЙ! — заверещала Герміона, й оглушливим бахканням її чарівної палички

Фенріра Ґрейбека далеко відкинуло від тіла Лаванди Браун, що ледве ворушилася. Вовкулака

вдарився об мармурові поручні й спробував устати. Але тут зі сліпучо-білим спалахом і тріском

на голову йому впала кришталева куля, він повалився додолу й більше не ворушився.

* Я маю ще! — заверещала згори професорка Трелоні, — ще, якщо хтось забажає! Ось

вам!..

І зробивши рукою рух, що нагадував тенісну подачу, вихопила з сумки ще одну величезну

кришталеву сферу, махнула чарівною паличкою — і куля пролетіла над вестибюлем, розбила

вікно і вилетіла надвір. У ту ж мить розчинилися навстіж важкі вхідні двері і у вестибюль

поповзли зграї велетенських павуків.

Крики жаху розірвали повітря. Усі, і смертежери, і гоґвортці, кинулися хто куди, червоні й

зелені пучки світла полетіли в цих почвар, вони затряслися й позадкували, ще страшніші, ніж

досі.

— Як нам звідси вийти?! — перекричав Рон усі крики. Та не встигли Гаррі й Герміона хоч