Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Рон з Гаррі крикнули одночасно.

хні закляття зітнулися, потвора полетіла спиною вниз, жахливо дриґаючи лаписьками, і

зникла в темряві.

* Він не один! — крикнув Гаррі друзям, зазираючи крізь отвір у мурі, роздовбаний

закляттям. На будинок дерлися нові павуки, випущені із Забороненого лісу, в який, мабуть,

проникли смертежери. Гаррі метнув на них приголомшливе закляття, влучив у вожака, той упав

на інших, збиваючи їх униз, і всі вони щезли з очей. Нові закляття шугонули у Гаррі над

головою — аж волосся йому розкуйовдилось.

* Ідемо звідси, НЕГАЙНО!

Підштовхнувши в спину Герміону й Рона, Гаррі нахилився, щоб попід пахви підняти

вбитого Фреда. Персі зрозумів, що хоче зробити Гаррі, перестав припадати до тіла й допоміг.

Разом, низько згинаючись, щоб уникнути заклять, що летіли знадвору, вони відтягай Фреда вбік.

* Сюди, — сказав Гаррі, й вони поклали вбитого в нішу, де раніше стояли лицарські

обладунки. Йому не вистачало духу дивитися на Фреда, тому, переконавшись, що тіло сховане

надійно, Гаррі кинувся навздогін за Роном і Герміоною. Мелфой і Ґойл уже десь зникли, проте в

кінці коридору, всіяного скалками розбитих шибок, серед куряви, падаючого каміння і

штукатурки бігало туди й сюди багато людей, і годі було розібрати, друзі це чи вороги.

Завернувши за ріг, Персі раптом заревів, наче бугай: — РУКВУД! — і кинувся за високим

чоловіком, що переслідував двох учнів.

* Гаррі, сюди! — закричала Герміона.