Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Мабуть, навчився від Керроу, — похмуро буркнув Гаррі.

* Шкода тільки, що він неуважно слухав, коли вони пояснювали, як його зупинити, —

пробурчав Рон. Його волосся, як і волосся Герміони, було місцями обсмалене, а обличчя —

чорне. — Якби він не намагався нас трьох повбивати, то мені, можливо, було б жаль, що він

загинув.

* А ви усвідомлюєте? — прошепотіла Герміона. — Тепер якби нам ще добратися до

змії...

Та вона змовкла на півслові, бо в коридорі залунали вигуки, крики й легко розпізнаваний

шум двобоїв. Гаррі озирнувся, і серце його мало не зупинилося. Смертежери вже прорвалися в

Гоґвортс. Він побачив Фреда й Персі, які задкували, обороняючись від людей у масках і

каптурах.

Гаррі, Рон і Герміона кинулися їм на допомогу. Струмені світла шугали на всі боки, і

чоловік, що бився з Персі, почав відступати. Тут його каптур зісковзнув — і вони побачили

високе чоло й волосся з сивиною...

* Вітаю, пане міністре! — заревів Персі, поціливши Тікнесі влучним закляттям. Міністр

впустив чарівну паличку і схопився за мантію, явно почуваючись не в своїй тарілці. — Я вже

казав, що йду у відставку?

* Жартуєш, Персику! — вигукнув Фред, коли смертежер, з яким він бився, впав додолу,

підстрелений відразу трьома приголомшливими закляттями. Тікнесі теж упав, покриваючись

крихітними голками, наче перетворювався на морського їжака. Фред захоплено зиркнув на