Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Ні... ні... ні! — кричав хтось. — Ні! Фреде! Ні! Персі трусив брата, Рон стояв біля нього

навколішки, але Фредові розплющені очі вже нічого не бачили, і лише тінь останньої усмішки

ще залишалася на його обличчі.

— РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ —

Бузинова паличка

Настав кінець світу — чому ж не стихла битва, не завмер від жаху замок, не склали зброї

бійці? Гаррі падав у бездонну прірву, некерований, неспроможний осягнути неможливе, бо

Фред Візлі не міг померти, і вся інформація, яка надходила Гаррі в органи чуття, була

брехлива...

І тут чиєсь тіло впало повз вирву в мурі, і закляття полетіли з темряви, влучаючи в стіну за

їхніми головами.

* Лягай! — крикнув Гаррі, коли ніч розкололи нові закляття. Удвох з Роном вони

схопили Герміону й потягли на підлогу, а Персі й далі лежав на Фредовому тілі, закриваючи його

від подальших ушкоджень. А коли Гаррі закричав: — Персі, ходім, треба йти! — він тільки

головою похитав.

* Персі! — Гаррі побачив сліди сліз, що посмугували вкрите пилом Ронове лице, коли той

смикнув старшого брата за плече, проте Персі не зрушив з місця. — Персі, ти вже нічим йому не

допоможеш! Ми мусимо...

Герміона заверещала, і Гаррі, обернувшись, не мусив питати чому. Потворний павук,

завбільшки з легковий автомобіль, пролазив крізь діру в стіні — у бій вступали нащадки Араґоґа.