Гаррі Поттер і смертельні реліквії

І чи не згадав Волдеморт ті глухі албанські ліси, коли набагато пізніше шукав надійного

сховку, щоб залягти на довгі десять років?

Проте діадему, відколи вона стала його безцінним горокраксом, він не залишив у

скромному дереві... ні, діадема таємно повернулася до свого справжнього дому, і Волдеморт

мусив заховати її десь тут...

— ...того вечора, коли прийшов проситися на роботу! — вигукнув Гаррі, завершуючи

свою думку.

* Я перепрошую?

* Він заховав діадему в замку того вечора, коли просив у Дамблдора дозволу тут

викладати! — пояснив Гаррі. Висловивши думку вголос, він нарешті збагнув сенс усього. —

Він заховав діадему по дорозі до кабінету Дамблдора, або ж коли з нього вертався! Хоч він,

мабуть, домагався викладацької посади ще й з іншої причини — він би тоді зміг украсти ще й

Ґрифіндорів меч... дякую вам, дякую!

Гаррі залишив її в повітрі цілком збентежену. Завертаючи за ріг коридору, що вів у

вестибюль, він ще раз глянув на годинник. До півночі залишалося п’ять хвилин, а він, хоч і знав

тепер, що було останнім горокраксом, ні на крок не наблизився до розгадки, де саме він

схований...

Багато поколінь учнів не зуміли знайти діадему. Це могло означати, що вона не у

рейвенкловській вежі... але якщо не там, то де? Яку схованку міг виявити Том Редл у

Гоґвортському замку, котра, на його думку, зберегла б таємницю навіки?