Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Водночас вигляд у неї був бундючний і пихатий. Роздивившись її зблизька, він згадав, що кілька

разів стикався з нею в коридорах, але ніколи не розмовляв.

— Ви Сіра Пані?

Вона мовчки кивнула головою.

* Привидка рейвенкловської вежі?

* Саме так.

Її тон не обнадіював.

— Прошу вас, мені потрібна допомога. Розкажіть мені все, що знаєте про втрачену

діадему.

Холодна посмішка скривила її вуста.

* Боюся, — відвернулась вона, щоб пливти далі, — що я нічим тобі не допоможу.

* ЗАЖДІТЬ!

Він не збирався кричати, але злість і паніка вже його переповнювали. Глянув на годинник,

поки вона ширяла перед ним. До півночі лишалося п’ятнадцять хвилин.

— Це терміново! — з люттю сказав він. — Якщо ця діадема в Гоґвортсі, я мушу негайно її

знайти!

— Ти далеко не перший учень, що домагається діадеми, — зневажливо процідила вона. —

До мене чіплялися цілі покоління учнів...

— Йдеться не про оцінки! — крикнув Гаррі. — Йдеться про Волдеморта... про те, щоб його

здолати... чи вас це не цікавить?