Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— А... а діадема?

* Залишалася там, де я її заховала, коли почула, що барон бреде лісом, шукаючи мене. В

одному дуплистому дереві.

* У дуплистому дереві? — перепитав Гаррі. — Якому саме дереві? Де це було?

* У лісі в Албанії. У безлюдному місці, котре, як я гадала, буде недосяжне для моєї

матері.

* В Албанії, — повторив Гаррі. З хаосу й плутанини почав з’являтися сенс, і тепер він

розумів, чому вона розповіла йому те, чого не хотіла казати Дамблдорові і Флитвіку. — Ви вже

комусь розповідали цю історію? Якомусь іншому учневі?

Вона заплющила очі й кивнула.

— Я ж... і гадки не мала... він був такий... улесливий. Здавалося, що... все розумів... і

співчував...

Так, подумав Гаррі, Том Редл добре розумів бажання Гелени Рейвенклов оволодіти

легендарними речами, на які вона мала дуже мало прав.

— Ну, ви не єдина, з кого Редл зумів витягти потрібне йому, — пробурмотів Гаррі. — Коли

він чогось прагнув, то вмів знайти підхід...

Отже, Волдеморт спромігся лестощами виманити в Сірої Пані інформацію про те, де

лежить втрачена діадема. Він подався в той далекий ліс і забрав діадему зі схованки, можливо,

відразу після того, як покинув Гоґвортс, ще перед тим, як почав працювати в "Борджина і

Беркса".