Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Багато учнів наче скам’яніли. Але коли Гаррі проходив уздовж стін, шукаючи за

ґрифіндорським столом Рона й Герміону, з-за гафелпафського столу підвівся Ерні Макмілан і

крикнув:

— А якщо ми хочемо залишитись і взяти участь у бою?

Пролунали ріденькі оплески.

— Повнолітні можуть залишитися, — сказала професорка Макґонеґел.

— А що буде з нашими речами? — запитала якась дівчина за рейвенкловським столом. —

3 нашими валізами й совами?

* Часу збирати речі немає, — відповіла професорка Макґонеґел. — Головне, щоб ви самі

вийшли звідси живі-здорові.

* А де професор Снейп? — крикнув хтось із слизеринських дівчат.

* Він, як то кажуть, накивав п’ятами, — відповіла професорка Макґонеґел, і

ґрифіндорці, гафелпафці й рейвенкловці радісно закричали.

Гаррі йшов залою повз ґрифіндорський стіл, виглядаючи Рона й Герміону. Там, де він

проходив, учні озиралися йому вслід і лунав збуджений шепіт.

— Ми вже встановили захист навколо замку, — вела далі професорка Макґонеґел, — та

навряд чи він довго протримається, якщо ми його не посилимо. Тому я попрошу вас діяти

швидко й спокійно, виконувати все, що ваші старости...

Проте останні її слова потонули в іншому голосі, що луною прокотився в залі. Голос був

високий, холодний і чіткий. Не зрозуміло було, звідки він лунає; здавалося, він іде прямо зі стін.