Гаррі Поттер і смертельні реліквії

дорожнього плаща. — Я мусив знайти якийсь вихід, але це нелегко було зробити в міністерстві,

бо там тільки те й роблять, що кидають за ґрати зрадників. Я зумів встановити контакт з

Еберфорсом, і він мені десять хвилин тому натякнув, що Гоґвортс починає боротьбу. От я й

прибув.

— Ми сподіваємося, що в такі складні часи тягар лідерства візьмуть на себе наші

старости, — чудово зімітував Джордж пишномовну манеру Персі. — А тепер гайда нагору й

готуймося до бою, бо для нас скоро не залишиться жодного нормального смертежерчика.

* То ви тепер моя невістка? — запитав Персі й поручкався з Флер, коли вони разом з

Біллом, Фредом і Джорджем крокували до сходів.

* Джіні! — гримнула місіс Візлі.

Джіні, скориставшись атмосферою примирення, спробувала прокрастися до сходів.

* Молі, а якщо так, — запропонував Люпин. — Хай Джіні залишається тут — принаймні

буде в курсі подій, але сама участі в битві не братиме?

* Я...

* Це добра думка, — рішуче підтримав Люпина містер Візлі. — Джіні, залишайся в цій

кімнаті, чуєш мене?

Джіні не надто сподобалась ця ідея, але, зустрівши незвично суворий батьків погляд, вона

кивнула головою. Містер і місіс Візлі поспішили до сходів разом з Люпином.

— А де Рон? — запитав Гаррі. — Де Герміона?

* Мабуть, пішли вже до Великої зали, — припустив, озираючись, містер Візлі.