Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Я щось не помічав, щоб вони повз мене проходили, — засумнівався Гаррі.

* Вони щось згадували про ванну кімнату, — сказала Джіні, — зразу після того, як ти

звідси пішов.

* Про ванну кімнату?

Гаррі підійшов до відчинених дверей ванної й подивився. Там було порожньо.

— А ти певна, що вони казали про ван...

Але тут його шрам запалав вогнем, і кімната на вимогу зникла. Крізь високі ковані ворота

з крилатими вепрами на колонах по обидва боки, над темними шкільними угіддями він дивився

на замок, що сяяв вогнями. Наджіні лежала в нього на плечах. Він був одержимий тим

холодним і жорстоким відчуттям мети, що завжди передувало вбивству.

— РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ —

Битва за Гоґвортс

Зачарована стеля Великої зали була темна і всіяна зірками, а внизу за чотирма столами

гуртожитків сиділи розкуйовджені учні, дехто в дорожніх плащах, а дехто ще в халатах. Де-не-

де мерехтіли перламутрово-білі обриси шкільних привидів. Усі погляди — і живих, і мертвих —

були прикуті до професорки Макґонеґел, що промовляла з помосту на чільному місці зали. За її

спиною стояли інші викладачі, серед яких вирізнявся золотистий кентавр Фіренце, і члени

Ордену Фенікса, що прибули для участі в битві.

— ...евакуація відбудеться під наглядом містера Філча та мадам Помфрі. Старости, за моїм

сигналом ви зберете своїх учнів і організовано виведете їх до місця евакуації.