Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Гаррі поміг їй устати, й вони побігли коридором, тягнучи плащ-невидимку за собою.

Нарешті вскочили в порожній клас. Біля розбитого вікна стояли професори Макґонеґел, Флитвік

і Спраут.

— Вистрибнув, — повідомила професорка Макґонеґел, коли забігли Гаррі й Луна.

— Тобто він мертвий? — Гаррі підбіг до вікна, не звертаючи уваги на крики Флитвіка і

Спраут, збентежених його несподіваною появою.

— Ні, не мертвий, — сердито відповіла Макґонеґел. — Навідміну від Дамблдора, він був

при чарівній паличці... та й навчився ж дечого у свого господаря.

Гаррі з жахом побачив удалині велику кажанячу постать, що летіла крізь темряву до

зовнішнього муру.

Ззаду почулися важкі кроки й відсапування. Це їх нарешті наздогнав Слизоріг.

* Гаррі! — задихаючись, вигукнув він, масажуючи широкі груди під смарагдово-зеленою

шовковою піжамою. — Мій любий хлопчику... яка несподіванка... Мінерво, та ж поясни, будь

ласка... Северусе... що?..

* Наш директор вирішив трохи перепочити, — сказала професорка Макґонеґел,

показуючи у вікні дірку, що формою нагадувала фігуру Снейпа.

* Пані професорко! — крикнув Гаррі, притискаючи руки до чола. Він бачив під собою

повне інферіїв озеро, відчув, як примарний зелений човен стукнувся об підземний берег.

Волдеморт зістрибнув, відчуваючи в серці невгасиму жагу вбивати... — Пані професорко, треба

захистити школу, він скоро буде тут!