Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Настав час для слизеринців визначитися, кому вони віддані, — урвала його професорка

Макґонеґел. — Іди буди своїх учнів, Горацію.

Гаррі вже не слухав, що бурмоче Слизоріг. Разом з Луною він побіг за професоркою

Макґонеґел, яка зайняла позицію посеред коридору й підняла чарівну паличку.

* Пієртотум... ой, заради Бога, Філч, не тепер... Коридором саме шкандибав старий

сторож, волаючи:

* Учні не сплять! Учні в коридорах!

— Так і має бути, тупий телепню! — крикнула Макґонеґел. — Краще зроби щось корисне!

Знайди Півза!

* П-півза? — перепитав, затинаючись, Філч, немовби ніколи не чув цього імені.

* Так, Півза, дурню, Півза! Ти ж на нього нарікаєш ось уже чверть століття! Приведи

його сюди, негайно!

Філч, очевидно, подумав, що професорка Макґонеґел з’їхала з глузду, та все ж

пошкутильгав геть, згорбившись і бурмочучи щось собі під ніс.

— А тепер... пієртотум локомотор! — крикнула професорка Макґонеґел.

І по всьому коридору з постаментів позістрибували статуї і лицарські обладунки, а з

брязкоту, що долинув з верхніх і нижніх поверхів, Гаррі зрозумів, що те ж саме зробили їхні

"колеги" по всьому замку.

— Гоґвортсу загрожує небезпека! — закричала професор ка Макґонеґел. — Займайте

позиції, захищайте нас, виконуйте свій обов’язок перед нашою школою!