Гаррі Поттер і смертельні реліквії

й Гаррі. Гаррі теж тримав чарівну паличку напоготові.

* У мене було враження, — сказав Снейп, — що Алекта затримала якогось непроханого

гостя.

* Справді? — перепитала професорка Макґонеґел. — І чому ж у тебе виникло таке

враження?

Снейп ледь помітно смикнув лівою рукою, де на його шкірі була витаврувала Чорна мітка.

— Ой, ну аякже, — глузливо сказала професорка Макґонеґел. — У вас, смертежерів, є свої

індивідуальні засоби зв’язку, я геть забула.

Снейп удав, що не чує. Його очі уважно оглядали простір навколо неї, він підступав дедалі

ближче з таким виглядом, наче сам не розумів, що робить.

— Я й не знав, Мінерво, що сьогодні твоя черга патрулювати в коридорах.

— Тобі щось не подобається?

* Просто мені цікаво, що саме змусило тебе зірватися з ліжка такої пізньої пори?

* Мені здалося, що я почула якийсь галас, — пояснила професорка Макґонеґел.

— Справді? Та ж ніби все спокійно. Снейп зазирнув їй у очі.

— А ти не бачила Гаррі Поттера, Мінерво? Бо якщо бачила, то я наполягаю...

Професорка Макґонеґел так спритно махнула рукою, що Гаррі аж здивувався. Її чарівна

паличка розсікла повітря, й на частку секунди Гаррі подумав, що Снейп повалиться

непритомний на землю, але той так швидко вичаклував закляття "щит", що Макґонеґел ледь не

втратила рівноваги. Вона махнула чарівною паличкою на смолоскип — і він вискочив зі скоби.