Гаррі Поттер і смертельні реліквії

повен зріст.

— Ми захистимо школу від Того-Кого-Не-Можна- Називати, поки ти шукатимеш цю... цю

річ.

* Хіба це можливо?

* Думаю, що так, — незворушно відповіла професорка Макґонеґел, — ми, викладачі,

досить добре володіємо чарами. Я переконана, що ми його затримаємо на якийсь час, якщо

докладемо всіх зусиль. Звісно, треба буде щось зробити з професором Снейпом...

* Дозвольте мені...

— ...а якщо Гоґвортс незабаром опиниться в стані облоги і з Темним Лордом біля воріт, то

доречно було б забрати звідси якомога більше невинних душ. Якщо врахувати, що за мережею

флу ведеться постійне стеження, а явлення в межах школи неможливе...

* Є один вихід, — швидко сказав Гаррі й розповів про тунель, що веде в "Кабанячу

голову".

* Поттере, йдеться про сотні учнів...

* Я знаю, пані професорко, але якщо Волдеморт і смертежери зосередяться на школі, їх

не цікавитиме, хто там роз’являється з "Кабанячої голови".

* Щось у цьому є, — погодилася вона. Націлила чарівну паличку на парочку Керроу — і

на їхні зв’язані тіла впали сріблясті сіті, обвили їх і підняли. Брат і сестра повисли під синьо-

золотою стелею, наче дві великі й огидні морські потвори. — Ходімо. Треба попередити

вихователів інших гуртожитків. І краще накинь плаща.