Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Гаррі, що вже хотів було заклясти Снейпа, змушений був відтягти Луну далі від полум’я, що

перетворилося на вогняне кільце, заповнило собою коридор і метнулося на Снейпа, мов аркан...

Але тут замість вогню з’явилася велика чорна змія, яку професорка Макґонеґел висадила

в повітря й перетворила на дим. Цей дим одразу загус і з нього виник цілий рій летючих

кинджалів. Снейп ледве їх уник, затулившись обладунками, і з лунким брязкотом кинджали

встромилися один по одному в ці металеві груди...

* Мінерво! — почувся писклявий голосочок, а коли Гаррі озирнувся, не забуваючи

захищати Луну від заклять, що шугали тут і там, то побачив професорів Флитвіка й Спраут, що

бігли до них по коридору в нічних сорочках, а трохи ззаду дріботів засапаний огрядний професор

Слизоріг.

* Не вийде! — запищав Флитвік, піднімаючи чарівну паличку. —Ти більше не скоїш

жодного вбивства у Гоґвортсі!

Флитвікове закляття влучило в обладунки, за якими ховався Снейп. Вони забряжчали й

ожили. Снейп вивільнився з-під обладунків, що ледь його не розчавили, й чарами кинув їх на

нападників. Щоб їх не зачепило, Гаррі й Луна впали, обладунки врізалися в стіну й посипалися

шматками понівеченого металу. Коли Гаррі підняв голову, Снейп уже щодуху тікав, а

Макґонеґел, Флитвік і Спраут гналися за ним. Снейп заскочив у двері якогось класу і Гаррі почув,

як кричить Макґонеґел:

* Боягуз! БОЯГУЗ!

* Що сталося, що сталося? — запитала Луна.