Гаррі Поттер і смертельні реліквії

професоре, вибачте, що я вам заважаю, але це дуже важливо. Чи ви часом не знаєте, де може

бути діадема Рейвенклов?

* ...Протеґо горрібіліс... діадема Рейвенклов? — пропищав Флитвік. — Дещиця

додаткової мудрості ніколи не завадить, Поттере, хоч я чомусь сумніваюся, що з неї буде велика

користь у цій ситуації!

* Я мав на увазі одне... чи вам відомо, де вона? Чи ви її коли-небудь бачили?

— Чи я бачив? Та її ніхто ніколи не бачив! Її давно втрачено, хлопче!

Гірка безнадія, поєднана з розчаруванням і панікою, охопила Гаррі. Що ж тоді служить

горокраксом?

— Філіусе! Зустрінемося з тобою і твоїми рейвенкловцями у Великій залі! — сказала

професорка Макґонеґел, показуючи жестом Гаррі й Луні, щоб ішли за нею.

Вони вже підходили до дверей, коли раптом прорвало Слизорога.

* Це ж треба! — важко дихав він, блідий і спітнілий, з тремтячими моржовими вусами.

— Що за метушня! Я не впевнений, Мінерво, що це мудро. Він усе одно прорветься, і всім, хто

намагатиметься його затримати, загрожує смертельна небезпека...

* За двадцять хвилин я чекатиму й тебе зі слизеринцями у Великій залі, — сказала

професорка Макґонеґел. — Якщо захочеш покинути школу разом зі своїми учнями, тебе ніхто

не зупинятиме. Але якщо хтось із вас спробує зірвати наш опір, чи підніме проти нас зброю,

тоді, Горацію, ми зійдемось у двобої не на життя, а на смерть.

* Мінерво! — Слизоріг був у відчаї.