Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Пекучий біль у шрамі змусив Гаррі заплющити очі, а його чарівна паличка почала діяти на

власний розсуд. Він відчув, як вона потягла його руку по колу, немовби величезний магніт,

побачив крізь напівзаплющені повіки струмінь золотистого вогню, почув якийсь тріск і лютий

крик. Смертежери зарепетували, а Волдеморт крикнув: — Ні!

Невідомо як ніс Гаррі опинився за якийсь сантиметр від кнопки з драконовим вогнем. Він

ударив по ній вільною рукою — і мотоцикл вистрілив у повітря вогнем, шугонувши прямісінько

до землі. — Геґріде! — гукнув Гаррі, з останньої сили чіпляючись за мотоцикл. — Геґріде...

Акціо Геґрід!

Мотоцикл, притягуваний землею, набирав швидкість. Гаррі, обличчя якого було на рівні

керма, нічого не бачив, крім далеких вогників, що з кожною миттю наближалися. Він зараз

розіб’ється й нічого вже не вдієш. Він знову почув за спиною крик...

— Паличку, Селвіне, дай мені свою паличку!

Він відчув Волдеморта до того, як побачив. Скоса глянув у його червоні очі, впевнений,

що це останнє, що він бачить у житті: Волдеморт знову приготувався вразити його закляттям...

І тут Волдеморт пропав. Гаррі глянув униз і побачив Геґріда, що лежав на землі,

розчепіривши руки й ноги. Він щосили рвонув на себе кермо, щоб не врізатися в нього,

навпомацки шукаючи гальма, і зі страхітливим гуркотом, аж здригнулася земля, шубовснув у

якийсь заболочений ставок.

— РОЗДІЛ П’ЯТИЙ —

Полеглий воїн