Гаррі Поттер і смертельні реліквії

смертежеру, ще два смертельні закляття, випущені ззаду, пролетіли за кілька міліметрів од

Гаррі...

І тут Гаррі побачив його. Волдеморт летів, мов несений вітром дим, без мітли чи тестрала,

його змієподібне лице виблискувало в темряві, а білі пальці піднімали чарівну паличку...

Геґрід заревів з переляку й скерував мотоцикла вертикально вниз. Хапаючись за

соломинку, Гаррі навмання кидав у вир ночі приголомшливі закляття. Він бачив, як повз нього

пролетіло чиєсь тіло, і зрозумів, що у когось влучив, однак тут же почув, як щось бабахнуло і з

двигуна полетіли іскри. Мотоцикл падав по спіралі вниз, цілком вийшовши з-під контролю...

Цівки зеленого світла знову шугонули повз них. Гаррі не тямив, де небо, а де земля. Його

шрам палав, він щомиті очікував смерті. Якась постать у каптурі на мітлі була зовсім поруч, він

побачив, як вона піднімає руку...

— НІ!

З лютим криком Геґрід стрибнув з мотоцикла на того смертежера. Гаррі з жахом побачив, як

Геґрід і смертежер зникають унизу, бо їхня спільна вага була завелика для мітли...

Ледве тримаючись коліньми за мотоцикл, що падав каменем, Гаррі почув Волдемортів

крик:

— Мій!

Це був кінець. Він уже не бачив і не чув Волдеморта. Помітив іншого смертежера, що

відлітав кудись убік, і почув:

— Авада...