Гаррі Поттер і смертельні реліквії

каменем. Гаррі, не випускаючи з рук рюкзака, заповз на заднє сидіння мотоцикла, спиною до

Геґрідової спини. Вони рвонули вгору, далі від двох уцілілих смертежерів. Гаррі виплюнув з

рота кров, націлився паличкою на коляску й закричав: — Конфрінґо!

Він відчув жахливий, пекельний біль, коли Гедвіґа вибухнула. Найближчого до неї

смертежера просто здуло з мітли і він зник з очей. Його напарник повалився на спину й теж

пропав.

* Я перепрошую, Гаррі, я си дуже перепрошую, — бідкався Геґрід, — я не мав то сам

ремонтувати... тепер тобі замало тутка місця...

* Не страшно, тільки не зупиняйся! — гукнув у відповідь Гаррі, бо з темряви

вигулькнуло, доганяючи їх, ще двоє смертежерів.

Під обстрілом їхніх заклять Геґрід почав виробляти петлі й зиґзаґи. Гаррі знав, що Геґрід не

наважиться ще раз натиснути кнопку з драконячим вогнем, бо ж Гаррі й так увесь час

зісковзував з сидіння. Він стріляв у переслідувачів приголомшливими закляттями, та це нічого

не давало. Гаррі випустив на них ще одне блокуюче закляття. Найближчий смертежер ухилився

і в нього з обличчя злетів каптур. І Гаррі побачив, як червоне сяйво його чергового

приголомшливого закляття освітило якесь дивне й безтямне обличчя Стенлі Шанпайка...

Стена...

* Експеліармус! — закричав Гаррі.

* Це він, це він, це справжній!

Гаррі добре чув цей вигук смертежера в каптурі, незважаючи на оглушливе ревіння