Гаррі Поттер і смертельні реліквії

пощастить видати цапа за оленя. Дочекаймося світанку, коли мине комендантська година, тоді

знов накинете плащ і підете звідси пішки. Як вийдете з Гоґсміда, тримайте курс на гори, а вже

там зможете роз’явитися. Може, зустрінете Геґріда. Він переховується там у печері разом з

Ґропом, бо їх хочуть заарештувати.

* Нікуди ми не підемо, — заперечив Гаррі. — Нам треба потрапити в Гоґвортс.

* Не мели дурниць, хлопче, — пирхнув Еберфорс.

* Ми мусимо, — повторив Гаррі.

* Ви мусите, — сказав Еберфорс, нахиляючись до нього, — звідси зникнути, і то якомога

далі.

— Ви не розумієте. У нас мало часу. Ми мусимо потрапити в замок. Дамблдор... тобто ваш

брат... хотів, щоб ми...

Від світла з каміна запорошені скельця Еберфорсових окулярів на мить утратили

прозорість і стали матово-білі, нагадавши Гаррі сліпі очі велетенського павука Араґоґа.

— Мій брат Албус багато чого хотів, — проказав Еберфорс, — але через його грандіозні плани

гинули й калічилися люди. Тримайся якнайдалі від цієї школи, Поттере, а якщо можеш, то

взагалі втечи з країни. Забудь мого брата і його хитромудрі плани. Він зараз там, де вже ніщо

йому не зашкодить, а ти йому нічого не винен.

— Ви не розумієте, — знову повторив Гаррі.

— Та невже? — тихо перепитав Еберфорс. — Думаєш, я не розумію рідного брата?

Думаєш, ти знав Албуса краще, ніж я?