Гаррі Поттер і смертельні реліквії

позбутися чарів не могла. Вони вирували в ній і доводили до божевілля, свавільно й

безконтрольно вибухали з неї, і тоді вона ставала дивна й небезпечна. Хоча здебільшого це була

тихенька, перелякана й сумирна дівчина.

— Мій батько розшукав тих вилупків, що її скалічили, — вів далі Еберфорс, — і суворо їх

покарав. Його за це ув’язнили в Азкабані. Він так і не зізнався, чому це зробив, бо якби в

Міністерстві довідалися, що діється з Аріаною, то назавжди б запроторили її в лікарню Святого

Мунґа. На їхню думку, вона поставила б під загрозу Міжнародний статут про секретність, бо

була неврівноважена й вибухала чарами тоді, коли не могла їх стримувати.

* Ми мусили тримати її в безпечному й тихому місці. Перебралися в інше село,

обставили все так, ніби вона захворіла, а мати її доглядала й робила все, щоб вона жила

спокійно й щасливо.

* Вона мене дуже любила, — додав він, і з-за Еберфорсових зморшок та сплутаної

бороди раптом визирнув замурзаний школярик. — Не Албуса, який, буваючи вдома, не вилазив

зі своєї кімнати, де читав книжки, перелічував свої нагороди і листувався з "найвидатнішими

чарівниками свого часу", — зневажливо посміхнувся Еберфорс. — Про неї він не дбав анітрохи.

Вона найбільше любила мене. Я її годував, коли мама не могла, я міг її заспокоїти, коли в неї

починався черговий напад безумства, а коли вона була спокійна, то допомагала мені годувати

кіз.

— А коли їй виповнилося чотирнадцять років... на жаль, мене вдома не було, — зітхнув

Еберфорс. — Я зміг би її вгамувати, але... Стався приступ, а мати вже була не така молода, і...