Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— То це через тебе спрацювало закляття "котячий концерт"?

— А хоч би й так? Що, кинете мене в Азкабан? Уб’єте за те, що я посмів виткнути носа з

власних дверей? То давайте, чого чекаєте! Лишень маю надію, що вам вистачило глузду не

натискати свої чорні міточки й не викликати його. Він, мабуть, не дуже зрадіє, якщо припреться

сюди через мене й мою стару кішку.

* Ти про нас не турбуйся, — огризнувся якийсь смертежер, — про себе краще подумай,

коли порушуєш комендантську годину!

* А через кого ж ви будете переправляти зілля й отруту, якщо закриють мій шинок?

Накриється тоді ваша комерція.

— Ти що, погрожуєш?..

— Усе, я закрив рота. Ви ж для того й прийшли, щоб я заткнувся, га?

* А я все одно кажу, що бачив патронуса-оленя! — вигукнув перший смертежер.

* Оленя?! — заревів шинкар. —Та то був цап, дебіле!

* Що ж, ми помилилися, — буркнув другий смертежер. — Але ще раз порушиш

комендантську годину, то ми вже не будемо такі поблажливі!

Смертежери подалися назад до Високої вулиці. Герміона полегшено застогнала,

вислизнула з-під плаща й сіла на стілець з хиткими ніжками. Гаррі щільно завісив штори і

скинув плаща з себе й Рона. Вони чули, як шинкар унизу запирає двері на засув і піднімається

вгору сходами.

Гаррі подивився на камін. На ньому під портретом дівчини стояло маленьке прямокутне