Гаррі Поттер і смертельні реліквії

дзеркальце.

Шинкар зайшов до кімнати.

* Кляті дурбелики! — різко кинув він, розглядаючи їх по черзі. — Що ви собі думали,

коли сюди перлися?

* Дякуємо вам, — пробурмотів Гаррі, — навіть не знаємо, як вам віддячити. Ви нас

врятували.

Шинкар щось буркнув. Гаррі підійшов до нього, намагаючись розгледіти лице під довгим

цупким сивим волоссям і бородою. Шинкар був в окулярах. За брудними скельцями ховалися

пронизливі блакитні очі.

— Це ж ваше око я бачив у дзеркальці. У кімнаті запала тиша. Гаррі й шинкар дивилися

один на одного.

— Це ви прислали Добі.

Шинкар кивнув і пошукав поглядом ельфа.

— Думав, він буде з вами. Де ви його залишили?

— Він загинув, — відповів Гаррі. — Його вбила Белатриса Лестранж.

На шинкаревому лиці не здригнувся жоден м’яз. Помовчавши, він сказав:

— Прикро це чути. Непоганий був ельф.

Він відвернувся й, тицяючи чарівною паличкою, почав засвічувати лампи.

— Ви — Еберфорс, — сказав Гаррі, втупившись у його спину. Той цього не підтвердив і не

заперечив, а просто нахилився, щоб розпалити камін.