Гаррі Поттер і смертельні реліквії

чарівних паличок розганяли довколишню темряву.

— Треба звідси тікати! — прошепотіла Герміона. — Роз’являймося зараз!

* Добра думка, — підтримав її Рон, але Гаррі не встиг відповісти, бо закричав якийсь

смертежер: — Ми знаємо, Поттере, що ти тут, і ти звідси не вислизнеш! Ми тебе знайдемо!

* Вони нас чекали, — прошепотів Гаррі. — Вичаклували це закляття, щоб знати, коли ми

з’явимося. А ще вони, мабуть, вичаклували щось таке, щоб нас звідси не випустити, тримати в

пастці...

* А якщо дементорів? — запитав інший смертежер. — Якщо їм розв’язати руки, вони

швиденько його знайдуть!

— Темний Лорд хоче вбити Поттера власноручно...

— ...та дементори його не вб’ють! Темному Лордові потрібно Поттерове життя, а не душа. Та

й убити його після Цілуночка буде легше!

Смертежери схвально загомоніли, а Гаррі відчув, як його охоплює жах. Щоб відігнати

дементорів, доведеться вичакловувати патронусів, і цим вони себе відразу викриють.

— Гаррі, мусимо роз’являтися! — пошепотіла Герміона.

Не встигла вона це сказати, як він відчув, що вуличку заповнив неприродний холод.

Раптом зникло все світло, навіть від зірок. У непроглядній темряві Гаррі відчув, як Герміона

взяла його за руку, й вони утрьох крутнулися на місці.

Повітря, в якому вони мали б переміщатися, раптом загусло. Вони не могли роз’явитися,

чари були надто потужні. Холод дедалі глибше проникав Гаррі в шкіру. Він, Рон і Герміона