Гаррі Поттер і смертельні реліквії

темні вітрини крамничок, обриси чорних гір за селом, поворот дороги до Гоґвортсу, світло з

вікон "Трьох мітел". Серце йому тьохнуло, і він з пронизливою чіткістю пригадав, як приземлився

тут майже рік тому, підтримуючи жахливо ослабленого Дамблдора. Усе це тривало якусь

секунду, а тоді, не встиг він ще й відпустити Ронову й Герміонину руки, як щось сталося.

Повітря розкололося від вереску, схожого на Волдемортів, коли той довідався про

викрадення чаші. Цей вереск пронизав кожнісінький нерв у тілі Гаррі, і він зрозумів, що вереск

спричинила їхня поява. Ледве встиг глянути на друзів під плащем, як двері "Трьох мітел"

розчинилися навстіж і з них висипав з чарівними паличками напоготові з десяток смертежерів у

плащах з каптурами.

Гаррі схопив за руку Рона, що вже піднімав чарівну паличку. Смертежерів було дуже

багато, всіх не приголомшиш. А спроба вистрілити закляттям миттєво викрила б їх. Один

смертежер махнув чарівною паличкою — і вереск затих, однак відлуння ще й досі відбивалося в

горах.

— Акціо плащ! — проревів інший смертежер. Гаррі схопився за поли плаща, та той і не

збирався зникати. Замовляння-викликання на нього не діяло.

— Ти що, не під плащем, Поттере?! — закричав смертежер і звелів своїм напарникам: —

Шукати скрізь. Він тут.

Шестеро смертежерів побігли прямо на них. Гаррі, Рон і Герміона спритно позадкували й

заскочили в найближчу бічну вуличку, хоч смертежери ледь їх не зачепили. Друзі чекали в

темряві, прислухаючись до кроків, що тупотіли там і тут, а пучки світла зі смертежерівських