Гаррі Поттер і смертельні реліквії

сонця, озера. Ландшафт ставав виразніший і детальніший. Гаррі зазирнув ще далі і, зауваживши

яскраві відблиски на воді, здивувався — невже дракон зачув прісну воду? Дракон опускався

нижче й нижче, неначе по великій спіралі, обравши, вочевидь, для посадки якесь озерце.

— Треба стрибати, коли він добряче знизиться! — крикнув Гаррі друзям. — Стрибнемо в

воду, перш ніж до нього дійде, що ми тут!

Вони погодилися, хоч Герміона, щоправда, без особливого ентузіазму.

І ось Гаррі побачив, як величезне жовте черево дракона віддзеркалюється на дрібненьких

хвильках.

— ПОЇХАЛИ!

Він зісковзнув з дракона і стрибнув у озеро. Падати довелося довше, ніж сподівався, і він,

боляче вдарившись об поверхню озера, каменем шубовснув у крижане, зелене, заросле

водоростями нутро. Виринув, відсапуючись, з води, і побачив великі брижі, що колами

розходилися там, де впали Рон і Герміона. Дракон, здається, так нічого й не помітив. Він низько

летів над озером за якихось п’ятнадцять метрів од них, зачерпуючи своєю пошрамованою пащею

воду. Коли Рон і Герміона, відпльовуючись і хапаючи ротом повітря, вигулькнули з озера, дракон

уже долетів до дальнього берега і там приземлився.

Друзі попливли у протилежний бік. Озеро було не дуже глибоке. Невдовзі вони вже не так

пливли, як брели, продираючись крізь водорості й намул. Нарешті, мокрі, засапані і виснажені,

попадали на слизьку траву.

Напівжива Герміона страшенно кашляла й тремтіла. Пересилюючи бажання трохи