Гаррі Поттер і смертельні реліквії

полежати й подрімати, Гаррі звівся, похитуючись, на ноги, витяг чарівну паличку й почав

вичакловувати довкола них звичні захисні закляття.

Закінчивши, долучився до друзів. Відколи вони вирвалися зі сховища, він уперше міг

належно їх роздивитися. Обличчя й руки в обох були вкриті запаленими червоними опіками, а

одяг місцями був обсмалений. Вони здригалися від болю, кроплячи свої численні рани есенцією

ясенця. Герміона подала флакончик Гаррі і витягла три пляшки гарбузового соку, прихопленого з

котеджу "Мушля", а заодно і три чисті сухі мантії. Вони перевдягайся й почали жадібно дудлити

сік.

— Ну, що ж, добре те, що ми здобули горокракс, — озвався нарешті Рон, що сидів і

дивився, як відростає шкіра на його руках. — А погано те, що...

* ...нема меча, — процідив крізь зуби Гаррі, кроплячи ясенцем дірку в джинсах, під якою

червонів опік.

* Нема меча, — повторив Рон. — Це шахраювате мале падло...

Гаррі скинув мокру куртку, вийняв з кишені горокракс і поклав на траву перед ними.

Чашечка поблискувала на сонці, а вони дивилися на неї, допиваючи сік.

— Добре, що цього разу хоч не доведеться тарабанити це на собі, — а було б прикольно

чалапати з чашкою на шиї, — сказав Рон, витираючи рукою рота.

Герміона подивилася на той бік озера, де й досі хлебтав воду дракон.

* Як думаєте, що з ним зроблять? — запитала вона. — Усе буде нормально?

* Ти вже, як Геґрід, — усміхнувся Рон. — Це ж дракон, Герміоно, він дасть собі раду.