Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Закляктус! — загорлав він, а Рон і Герміона до нього приєдналися. Струмені червоного

світла шугнули в натовп, і деякі ґобліни полетіли шкереберть, проте інші й далі насувалися.

Окрім того, Гаррі побачив, як з-за рогу вибігло кілька чаклунів-охоронців.

Заревів прикований дракон — і ґоблінів обпалило вогнем з його пащеки. Чаклуни,

позгинавшись, побігли назад, а Гаррі відчув напад чи то натхнення, чи то божевілля.

Націлившись чарівною паличкою на товстелезні кайдани, що приковували потвору до підлоги,

він закричав:

— Релашіо!

Кайдани зі страшенним брязкотом розкололися.

* Сюди! — заволав Гаррі й кинувся до сліпого дракона, відстрілюючись від ґоблінів

приголомшливими закляттями.

* Гаррі... Гаррі... що ти робиш?! — крикнула Герміона.

* Сюди, вилазьте на нього, швидше...

Дракон ще не второпав, що його звільнили. Гаррі намацав ногою вигин його задньої лапи

й видерся йому на спину. Драконяча луска була тверда як сталь. Звір навіть не відчув на собі

хлопця. Гаррі простяг руку, Герміона вхопилася, за нею виліз і Рон. Наступної секунди дракон

збагнув, що він розкутий.

Він заревів і став дибки. Гаррі притисся до нього коліньми, з усієї сили вчепившись за

нерівну луску. І тут дракон змахнув крильми, розкидавши на всі боки, наче кеглі, верескливих

ґоблінів, і злетів. Гаррі, Рона й Герміону, що припали йому до спини, боляче тернуло об стелю,