Гаррі Поттер і смертельні реліквії

сховище... Лестранжів...

* Обманом? Як це обманом? Я думав, що в "Ґрінґотсі" уміють виявляти обман? І хто ж

це був?

* Це був... це був... т-той хлопець П-поттер і д-двоє спільників...

* І що вони взяли? — запитав він голосніше, охоплений неймовірним жахом. — Кажи

мені! Що вони взяли?

— М-маленьку золоту ч-чашечку, м-мій пане...

Розлючений вереск, вереск несприйняття, вирвався з нього, наче з когось чужого. Він

оскаженів, знавіснів — цього не могло бути, це ж неможливо, ніхто про це не знав! Як міг би

цей хлопчисько розгадати його таємницю?

Бузинова паличка розітнула повітря і в кімнаті спалахнуло зелене сяйво. Ґоблін, що стояв

навколішках, повалився мертвий, а нажахані чаклуни кинулися врозтіч. Белатриса й Луціус

Мелфой випередили всіх, намагаючись першими добігти до дверей, але чарівна паличка знову й

знову батожила повітря, умертвляючи тих, хто ще лишався живий, усіх без винятку — за те, що

принесли йому цю неможливу звістку про золоту чашечку...

Він метався кімнатою серед трупів, і в голові промайнули видіння: його скарби, його

обереги, його рятівні якорі безсмертя... щоденник було знищено, а чашу викрадено. А що, як цей

хлопець знає про все інше? Невже знає, невже почав діяти, невже знайшов ще щось? Можливо,

це все почав Дамблдор? Дамблдор, який завжди його підозрював, Дамблдор, якого вбили за його

наказом, Дамблдор, чиєю чарівною паличкою він зараз володів, але який досяг його навіть з