Гаррі Поттер і смертельні реліквії

чашечка? Волдеморт нарешті збагне, що вони полюють на горокракси?..

Драконові, здається, подобалося прохолодне свіже повітря. Він невпинно здіймався вгору

— вони летіли вже на одному рівні з пасмами холодних хмар, і Гаррі вже не розрізняв

різнокольорові цяточки машин, що в’їжджали в столицю і виїжджали з неї. Вони летіли все далі

понад зеленими й коричневими латками полів, понад дорогами й річками, що звивалися

стрічками уздовж цих пейзажів.

* Як думаєш, що він шукає? — крикнув Рон, роздивившись, що летять усе далі на північ.

* Поняття не маю, — прокричав Гаррі. Його руки закоцюбли від холоду, та він не

наважувався їх відпускати. Йому не давало спокою питання, що робити, якщо вони побачать

внизу узбережжя, а дракон полетить у відкрите море. Гаррі цокотів зубами від холоду і

страшенно хотів їсти й пити. Цікаво, а коли востаннє жерла ця потвора? Мабуть, невдовзі і їй

закортить перекусити? А що, як вона допне, що в неї на спині смачнюща людятина — аж три

штуки?..

Сонце котилося до обрію, небо темніло й ставало синьо-фіолетове. Дракон летів і летів,

міста і села пропливали й зникали під ними, а його величезна тінь ковзала по землі, наче

велетенська темна хмара. Кожна клітинка Гарріного тіла муляла й боліла від постійних

намагань утриматися на драконячій спині.

— Чи мені здається, — крикнув Рон після довгої мовчанки, — чи то ми й справді заходимо

на посадку?

Гаррі глянув униз і побачив темно-зелені гори та мідно-зелені, в променях призахідного