Гаррі Поттер і смертельні реліквії

однаковісінькими посудинами, що розліталися навсібіч, і серед них годі було впізнати перший,

оригінальний, келих.

* Він мене обпалив! — застогнала Герміона, смокчучи вкриті пухирями пальці.

* Вони наклали множинне й палюче закляття! — сказав Ґрипхук. — Усе, чого ви

торкнетесь, пектиме вас і буде множитися, але всі ці копії нічого не варті. Якщо ж ви й далі

хапатимете скарб, то врешті-решт вас просто розчавить вагою золота, якого ставатиме все

більше й більше!

* Добре, ні до чого не торкайтесь! — розпачливо крикнув Гаррі, та Рон уже випадково

зачепив ногою келих, що лежав на землі, й миттєво з’явилися ще двадцять його двійників, а Рон

застрибав на місці, бо майже пів його черевика згоріло від контакту з розпеченим металом.

* Стійте й не ворушіться! — закричала Герміона, хапаючись за Рона.

* Просто роздивляйтеся, — додав Гаррі. — Пам’ятайте, що чаша маленька й золота, з

двома ручками, на ній вигравіювано борсука... а ще дивіться, чи не побачите десь символ

Рейвенклову — орла...

Вони освітлювали чарівними паличками кожен куточок і кожну щілину, не сходячи з місця

й обережно розвертаючись. Було просто неможливо щось та й не зачепити. Гаррі засипав землю

цілою зливою фальшивих ґалеонів, додавши їх до келихів, що вже там лежали, тож тепер майже

не лишалося місця, щоб поставити ногу. Золото було розпечене, аж світилося, тому у сховищі

стало гаряче, як у печі. Світло від чарівної палички Гаррі вихоплювало з темряви щити й

шоломи ґоблінської роботи, розкладені на полицях, що тягайся аж до самої стелі. Усе вище й