Гаррі Поттер і смертельні реліквії

тривалого підземного ув’язнення, очі стали молочно-рожеві. Задні лапи дракона сковували

важкі кайдани, прикуті до величезних паль, глибоко забитих у кам’яну долівку. Величезні

шпичасті крила, складені й притиснуті до тіла, заповнили б усе це підземелля, якби дракон їх

розгорнув. Дракон повернув до них свою огидну голову й заревів так, що аж каміння

затряслось, а тоді роззявив пащеку й вистрілив струменем вогню — вони ледве встигли

відсахнутися й рвонули по коридору назад.

— Він напівсліпий, — засапавшись, повідомив Ґрипхук, — але від цього ще дикіший. Та

ми знаємо, як його вгамувати. Він знає, що буде, коли з’являються брязкуни. Дай їх сюди.

Рон передав торбу Ґрипхукові, й ґоблін вийняв з неї маленькі металеві інструменти, які,

коли ними потрусити, голосно дзвеніли, наче мініатюрні молоточки, що б’ються об ковадло.

Ґрипхук роздав їх присутнім. Боґрод покірно взяв свій брязкун.

— Ви знаєте, що робити, — сказав Ґрипхук Гаррі, Ронові й Герміоні. — Він почує ці звуки

— злякається болю і відсту пить назад, а Боґрод тоді має прикласти долоню до дверей сховища.

Вони знову зайшли за ріг, трясучи брязкунами, і цей гамір луною відбивався від кам’яних

стін, стократ сильнішаючи. Гаррі здавалося, що в голові йому все аж вібрує від цього дзенькоту.

Дракон ще раз хрипко заревів і відступив. Гаррі бачив, як він тремтить, а коли вони підійшли

ближче, помітив на його морді рубці від жахливих порізів, і здогадався, що коли дракон чує

дзвін брязкунів, то боїться, що його знову поранять розпеченими мечами.

— Змусь його прикласти руку до дверей! — звелів Ґрипхук Гаррі, і хлопець знову націлив

чарівну паличку на Боґрода. Старий ґоблін підкорився, притис долоню до дерева, і двері