Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Він нам потрібен, — сказав Ґрипхук, — ми не зайдемо у сховище без ґрінґотського

ґобліна. І нам потрібні брязкуни!

* Імперіо! — знову промовив Гаррі. Його голос луною прокотився кам’яним коридором, і

він знову відчув п’янку хвилю влади, що шугонула з голови аж до чарівної палички. Боґрод

знову скорився Гарріній волі, а його збентежене лице знову набрало чемно-байдужого виразу.

Тим часом Рон швиденько підняв шкіряну торбу з металевим знаряддям.

* Гаррі, я, здається, чую якихось людей! — сказала Герміона. Вона націлилася

Белатрисиною паличкою на водоспад і крикнула: — "Протеґо!"

Вони побачили, як закляття "щит" змінило напрям течії зачарованої води, і вона потекла

коридором угору.

— Гарна думка, — похвалив її Гаррі. — Ґрипхуче, показуй дорогу!

— Як ми тепер звідси виберемося? — запитав Рон, коли вони поспішили в темряву за

ґобліном. Боґрод, важко сопучи, трюхикав за ними, як старий пес.

— Коли треба буде вибиратися, тоді й подумаємо, — відповів Гаррі й прислухався. Йому

здалося, ніби неподалік чути якісь рухи й брязкіт. — Ґрипхук, ще далеко?

— Не дуже, Гаррі Поттер, не дуже...

І ось вони завернули за ріг і побачили те, до чого Гаррі був готовий, та все одно від

несподіванки заціпенів разом з усіма.

Попереду сидів на прив’язі велетенський дракон, перекриваючи доступ до чотирьох чи

п’яти найглибших сховищ банку. Луска потвори поблякла й де-не-де полущилася за час