Гаррі Поттер і смертельні реліквії

них. Траверс стояв непорушно, з широко роззявленим ротом. Рон розгублено розглядав

Траверса, привертаючи увагу до цього чудернацького видовища.

— Стривай... Боґроде!

З-за стійки вибіг ще один ґоблін.

— Ми маємо інструкції, — вклонився він Герміоні, — вибачте, мадам Лестранж, але є

спеціальне розпорядження щодо сейфа Лестранжів.

Він щось завзято зашепотів Боґродові у вухо, але імперіуснутий ґоблін лише відмахнувся:

— Я знаю про інструкції. Мадам Лестранж хоче зайти у своє сховище... старовинний рід...

наші давні клієнти... сюди, будь ласка...

І він, брязкаючи торбою, поспішив до одного з численних виходів із зали. Гаррі ще раз

глянув на Траверса, непорушного, з неприродно відсутнім поглядом, і прийняв рішення. Одним

помахом чарівної палички він примусив Траверса пройти за ними у двері, а потім — в

освітлений смолоскипами неоштукатурений кам’яний коридор.

— Халепа, нас запідозрили, — сказав Гаррі, коли двері за ними, грюкнувши, зачинилися.

Він скинув плащ-невидимку і Ґрипхук зістрибнув з його плечей. Ні Траверс, ні Боґрод анітрохи

не здивувалися несподіваній появі серед них Гаррі Поттера.

— Вони "імперіуснуті", — пояснив Гаррі у відповідь на запитальні погляди Рона й

Герміони. — Тільки навряд чи я достатньо сильно їх закляв...

І в голові його промайнув спогад про справжню Белатрису Лестранж, яка кепкувала з

нього, коли він уперше спробував наслати непрощенне закляття: " Цього треба захотіти,