Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Гаррі здалося, ніби з голови до його руки шугонуло пульсуюче тепло, розтеклося по жилах,

сполучаючи його з чарівною паличкою і щойно насланим закляттям.

Ґоблін узяв Белатрисину чарівну паличку, уважно її обстежив і сказав:

* Ага, то вам уже зробили нову чарівну паличку, мадам Лестранж!

* Що? — здивувалася Герміона, — ні-ні, це моя...

* Нова чарівна паличка? — зацікавився Траверс, знову повертаючись до стійки. — Як це

можливо, де ти знайшла майстра чарівних паличок?

Гаррі не вагався. Скерував чарівну паличку на Траверса і ще раз пробурмотів:

* Імперіо!

* А, бачу, — сказав Траверс, дивлячись на Белатрисину чарівну паличку, — дуже гарна. І

добре діє? Мені завжди здавалося, що палички потребують обкатки, правда?

Герміона, хоч і цілком спантеличена, на превелике полегшення Гаррі, без жодних

коментарів сприйняла цей дивний поворот подій.

Старий ґоблін за стійкою ляснув у долоні, і до нього підбіг молодший ґоблін.

— Мені потрібні брязкуни, — сказав він молодшому.

Той кудись побіг, за мить повернувся зі шкіряною торбою, повною чогось металевого й

брязкітливого, і вручив її начальникові.

— Добре, добре! Пройдіть за мною, мадам Лестранж, — запросив старий ґоблін і

зістрибнув зі стільця, на мить зникнувши з очей, — я заведу вас у ваше сховище.

Він з’явився з другого краю стійки і, дзенькаючи шкіряною торбою, радісно подався до