Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Принижений Траверс зупинився як укопаний.

* Це ще один смертежер! — просичав Ґрипхук, і Гаррі боком підсунувся до Герміони,

щоб повідомити їй на вухо цю інформацію.

* Я просто хотів привітатися, — холодно пояснив Траверс, — та якщо моя присутність

недоречна...

Гаррі тепер упізнав його голос. Це був один з тих смертежерів, що їх викликав до себе

додому Ксенофілій.

* Ні-ні, що ти, Траверсе, ні, — швидко заперечила Герміона, намагаючись виправити

помилку. — Як твої справи?

* Мушу визнати, Белатрисо, що не сподівався тебе тут побачити.

* Справді? Чому? — запитала Герміона.

* Ну, — закашлявся Траверс, — я чув, що всіх мешканців маєтку Мелфоїв не випускають

з будинку після тієї... е-е... втечі.

Гаррі потерпав, щоб Герміона не втратила самоконтроль. Якщо це правда, і Белатриса не

повинна з’являтися на людях...

— Темний Лорд прощає тим, хто вірою й правдою служив йому в минулому, — відповіла

Герміона, чудово імітуючи Белатрисину манеру зверхньо говорити. — Мабуть, Траверсе, твої

заслуги перед ним не такі видатні, як мої.

Ці слова образили смертежера, та підозріливості на його лиці поменшало. Траверс глянув

на чоловіка, якого щойно приголомшив Рон.