Гаррі Поттер і смертельні реліквії

паличкою, від чого брудні тарілки самі поскладалися прямо в повітрі. Вона їх схопила й вийшла

з кімнати.

— А мій татко зробив тіару, — повідомила Луна. — Точніше, навіть корону.

Рон перехопив погляд Гаррі й захихотів. Гаррі зрозумів, що йому пригадався той

дурнуватий головний убір, який вони бачили під час відвідин Ксенофілія.

— Він намагається відтворити втрачену діадему Рейвенклов. Гадає, що вже визначив

основні елементи. Козлокосові крильця відразу все змінили...

Раптом хтось грюкнув у вхідні двері. Усі повернули туди свої голови. З кухні прибігла

злякана Флер. Білл зірвався з місця, цілячись на двері чарівною паличкою. Гаррі, Рон і Герміона

зробили те саме. Ґрипхук мовчки зісковзнув під стіл.

— Хто там? — крикнув Білл.

— Це я, Ремус Джон Люпин! — пролунав крізь завивання вітру голос.

Гаррі похолов зі страху. Що могло статися?

* Я — вовкулака, одружений з Німфадорою Тонкс, а ти, тайнохоронець котеджу

"Мушля", дав мені цю адресу і просив з’являтися за надзвичайних обставин!

* Люпин, — пробурмотів Білл, підбіг до дверей і розчинив їх навстіж.

Люпин ввалився через поріг. Білий на лиці, загорнутий у дорожній плащ, сивувате волосся

розвіяне вітром. Він випростався, роззирнувся по кімнаті, щоб пересвідчитися, хто тут є, і

крикнув на весь голос:

— Хлопчик! Ми назвали його Тед, на честь Дориного батька!