Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Мені так прикро, — сказав він Флер, коли одного вітря ного квітневого вечора

допомагав їй готувати вечерю. — Я ніколи не думав, що тобі доведеться усім цим займатися.

Вона щойно налаштувала ножі, які б різали м’ясо для Ґрипхука і Білла, бо Білл, відколи на

нього напав Ґрейбек, надавав перевагу біфштексам з кров’ю. Коли ножі застукотіли, її

роздратоване обличчя трохи пом’якшилось.

— ’Аггі, ти вгятував шиття моїй сестгі, я цього не забула. Чесно кажучи, це було не зовсім

так, проте Гаррі вирішив їй не нагадувати, що справжня небезпека Ґабріелі не загрожувала.

* До того ж, — Флер націлила чарівну паличку на каструльку з соусом, що стояла на

плиті, й та відразу забулькотіла, — містег Олівандег сьогодні вветшегі вигушає до Мюгіель.

Нам буде тгохи легше. Ґоблін, — вона насупилася при згадці про нього, — хай пегебигається

вниз, до вітальні, а ви з Роном і Діном займете його кімнату.

* Та нам і у вітальні добре, — Гаррі знав, що Ґрипхукові дуже не сподобається ночувати

на диванчику, а для їхніх планів було просто необхідно, щоб Ґрипхук мав гарний настрій. —

Про нас не турбуйся. — А коли вона почала протестувати, додав: — Ми теж уже скоро зліземо

вам з шиї, тобто Рон, Герміона і я. Ми у вас надовго не затримаємось.

— Що ти маєш на увазі? — чарівна паличка Флер націлилася на посудину з рисовою

запіканкою, що зависла в повітрі. — Вам не мошна нікуди звідси вигушати, ви тут у безпетсі!

Вона тепер була дуже схожа на місіс Візлі, і Гаррі зрадів, що саме в цю мить відчинилися

задні двері. Луна й Дін з мокрим від дощу волоссям занесли на кухню по оберемку хмизу, що

прибився до берега.