Гаррі Поттер і смертельні реліквії

не дюже вашко буде пегедати пакуночок Білловій тітоньці Мюгіель? Я й досі не повегнула їй

діадему.

* Для мене це буде велика честь, — злегка вклонився їй Олівандер, — хоч такою

дрібничкою віддячу за вашу щедру гостинність.

Флер вийняла потерту оксамитову коробочку й відкрила, щоб показати майстрові. Діадема

блиснула й замерехтіла під низько повішеною лампою.

* Місячні камені й алмази, — сказав Ґрипхук, що непомітно заслизнув до кімнати. —

Здається, ґоблінська робота?

* Оплачена чаклунами, — спокійно додав Білл, а ґоблін кинув на нього хитрий і

водночас заперечливий погляд.

Пориви сильного вітру шмагали по вікнах котеджу, коли Білл з Олівандером вирушали в

ніч. Усі інші посідали за столом. Торкаючись одне одного ліктями і практично не маючи змоги

поворухнутися, почали їсти. У каміні потріскував вогонь. Гаррі помітив, що Флер майже нічого

не їла. Вона щохвилини поглядала у вікно, але Білл повернувся ще до того, як вони з’їли першу

страву. Його довге волосся було розкуйовджене вітром.

— Усе добре, — повідомив він Флер. — Олівандер влаштувався, мама з татом передають

вітання. Джіні всіх цілує. Фред і Джордж доводять Мюріель до сказу, бо й далі розсилають

товари совиною поштою прямо з її хати. Але вона зраділа, отримавши назад свою діадему. Бо

вже думала, що ми її вкрали.

— Ах, вона така charmante, твоя тітонька, — сердито буркнула Флер і махнула чарівною